Бобер Греблик і міцна дамба

Жив собі в лісі бобер на ім’я Греблик. Він був працьовитий і розумний, як і всі бобри. Любив гризти гілочки, будувати затишні хатки та зміцнювати дамби на річці. Тільки от передньої лапки в нього не було.

Чому? Ніхто вже й не пам’ятав. Але Греблик ніколи не скаржився. Він умів працювати так, що встигав не менше за інших. Просто замість того, щоб хапати гілки двома лапами, він навчився носити їх на плечі чи тягнути зубами.

Одного літа пішли сильні дощі. Річка розлилася, і вода почала підмивати боброву дамбу.

— Терміново треба зміцнити греблю! — забили на сполох старі бобри.

Усі кинулися до роботи: носили колоди, складали гілки, утрамбовували землю. Греблик теж узявся до справи, але ж працювати однією лапою було важко.

— Давай швидше, вода прибуває! — хвилювалися родичі.

Греблик зупинився й подумав. Якщо він не може носити гілки так швидко, як інші, то можна придумати щось інше…

Він помчав у ліс, знайшов міцні ліани й почав плести з них вузли. Потім розклав колоди не хаотично, а акуратно, переплітаючи їх ліанами та скріплюючи глиною.

І сталося диво! Його частина дамби вийшла найміцнішою!

— Оце так! Вода навіть не просочується! — здивувався старий бобер.

— Тепер наша дамба витримає будь-яку бурю! — вигукнула молодша бобриха.

З того часу Греблик став головним будівельником у бобрів. Він придумав ще багато способів робити дамби ще міцнішими.

Бо головне –  як ти вмієш думати і знаходити рішення.

Кінець.