Тритон Хвилька і його особливий шлях

У тихому лісовому ставку, де вода була прозора, мов скло, жив тритон на ім’я Хвилька. Його шкіра виблискувала золотавими цяточками, а хвіст був довгий і гнучкий, як водорість. Проте, на відміну від інших тритонів, у нього не було передніх лапок.

— Як же ти будеш плавати? — дивувалися інші тритони.

— Як ти зможеш полювати? — питали жаби.

Але Хвилька не хвилювався. Він навчився рухатися так, як не міг жоден інший тритон — використовуючи свій сильний хвіст і задні лапки, він ковзав по воді, мов стріла.

Одного разу на ставок прийшла біда. Дощові потоки принесли холодний бруд, і маленькі рибки, що жили серед лілій, почали заплутуватися в намулі. Вони билися в пастці, не знаючи, як вибратися.

— Треба їм допомогти! — закричала щука.

— Але як? Намул такий густий! — зітхнув старий сом.

Хвилька відчув, як серце його калатає. Він знав, що інші тритони не зможуть проплисти через брудну воду — їхні передні лапки заплутаються. Але він, без передніх лапок, міг рухатися легше.

— Я врятую їх! — вигукнув Хвилька.

І перш ніж хтось встиг його зупинити, він пірнув у каламутну воду.

Він звивався, рухаючи хвостом, мов змій, і пробирався туди, куди ніхто інший не міг дістатися. Один за одним він підштовхував рибок до чистої води, доки остання з них не вибралася на волю.

Коли Хвилька виплив назад, уся водойма вибухнула радістю.

— Ти врятував їх! — вигукнула черепаха.

— Твоя сила в тому, що ти пливеш, а не йдеш! — додала жаба.

Хвилька тільки посміхнувся. Він зрозумів, що не потрібно бути таким, як усі. Головне — знайти свій власний шлях.

З того часу всі мешканці ставка знали: коли трапляється біда, Хвилька завжди знайде вихід, бо він не боїться плисти проти течії життя.

Кінець.